ФЕНОМЕН МАТЕРЕВБИВСТВА У СВІТОВІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Наслеђе 63 (2026) [9-23]

АУТОР(И) / AUTHOR(S): Фелікс Штейнбук

Download Full Pdf  

DOI: https://doi.org/10.46793/NasKg2663.009S

САЖЕТАК /ABSTRACT:

Українська література від початку свого існування демонструвала органічний зв’язок із античною спадщиною. Про це, зокрема, свідчить той факт, що не лише у трагедіях Есхіла, Софокла та Евріпіда, а й у новелі Миколи Хвильового Я (Романтика) представлено тему матеревбивства. Тому мета пропонованої статті полягала у тому, аби, послуговуючись герменевтичним та порівняльно-типологічним методами, спробувати визначити причини поодинокої репрезентації цього феномену у світовій літературі, а також з’ясувати його можливі мотиви загалом і його сенс в обраній для аналізу новелі зокрема. У результаті компаративістичного аналізу античних текстів та тексту українського письменника стало очевидним, що звернення до такої складної і драстичної теми зумовлено феноменом жертвопринесення, яке забезпечує переривання плинної тяглості профанного простору і поставання у зв’язку із цим топосу сакральності, що може мати не тільки позитивний, а й негативний вимір. Це дозволило дійти обґрунтованих висновків, за якими тільки М. Хвильовий спромігся запропонувати оригінальну історію про матеревбивство, але зробив він це не для того, аби надати легітимності новому суспільному утворенню, і не для того, аби використати міфологічний сюжет для символічно-художнього потрактування якоїсь суспільно важливої проблематики – навпроти, зміст новели якраз і полягав у тому, аби нівелювати і дискредитувати будь-які спроби облагородити чи навіть сакралізувати новий суспільний лад, за який бореться головний герой твору, бо мотиви некрофілії, що даються взнаки у фіналі новели, свідчать не тільки про профанність, а й про приреченість такого суспільного ладу на занепад і деградацію.

КЉУЧНЕ РЕЧИ / KEYWORDS: 

антична література; українська література; феномен матеревбивства; Есхіл; Софокл; Евріпід, Микола Хвильовий, мотиви некрофілії

ПРОЈЕКАТ / ACKNOWLEDGEMENT:

ЛИТЕРАТУРА/ REFERENCES:

  • Агамбен 2011: G. Agamben, Homo Sacer: Altissima poverta`. Regole monastiche e forma di vita, Milano: Neri Pozza.
  • Агеєва 1995: В. П. Агеєва, Микола Хвильовий, в: М. Хвильовий, Новели. Оповідання, Київ: Наукова думка, 5–30.
  • Агеєва 2003: В. Агеєва, Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму, Київ: Факт.
  • Батай 1995: G. Bataille, Attraction et répulsion, Paris: Folio.
  • Безхутрий 2003: Ю. М. Безхутрий, Хвильовий: проблеми інтерпретації, Харків: Фоліо.
  • Бондарєв 2017: А. П. Бондарев, Эстетика и этика, Вестник Московского государственного лингвистического университета. Гуманитарные науки 3, 118–129.
  • Гайде і Фрай 2010: K. M. Heide and A. Frei, Matricide: A Critique of the Literature, Trauma, vıolence, & abuse 11, 3–17.
  • Доній 2017: Т. Доній, Архетип Великої матері в українській та американській постмодерній поезії, Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка 1, 19–22.
  • Дюркгейм 2008: É. Durkheim, Les formes élémentaires de la vie religieuse. Le système totémique en Australie, Paris: Presses Universitaires de France.
  • Евріпід 1993: Евріпід, Трагедії, Київ: Видавництво «ОСНОВИ».
  • Есхіл 1990: Есхіл, Трагедії, Київ: Дніпро.
  • Жерновая 2013: Г. Жерновая, Система характеров в поздних трагедиях Эсхила («Хоэфоры»), Вопросы театра 3–4, 229–241.
  • Жирар 2002: Р. Жирар, Насилля і священне. Боги, мерці, священне, жертовне, Ї 25, <http://www.ji.lviv.ua/n25texts/jirar1.htm>, 09.08.2025.
  • Забужко 2009: О. Забужко, Хроніки від Фортінбраса, Київ: Факт.
  • Заруба 2016: О. Заруба, Феномен матрициду в українській літературі «Розстріляного відродження». Філологічні зошити. Літературознавство: зб. студ. наук. ст ІV, 14–17.
  • Зборовська 2006: Н. В. Зборовська, Код української літератури: проект психоісторії новітньої української літератури, Київ: Академвидав.
  • Зигмонт 2016: А. И. Зыгмонт, Теория религии Юлии Кристевой, Религиоведческие исследования 14, 250–261.
  • Крістева 1980: J. Kristeva, Pouvoirs de l’horreur. Essai sur l’abjection, Paris: Éditions du Seuil.
  • Круглова і Колмаков 2014: И. Н. Круглова и В. Ю. Колмаков, Археология судьбы и событие матереубийства в Теогонии Гесиода: генезисная модель антропологической реальности, Вестник КрасГАУ 5, 258–263.
  • Нестелєєв 2010: М. Нестелєєв, Романтична візія суїцидальних мотивів у новелістиці Миколи Хвильового, Слово і Час 10, 23–33.
  • Ніколчина 2003: М. Николчина, Значение и матереубийство. Традиция матерей в свете Юлии Кристевой, Москва: Идея-пресс.
  • Петерсон 1999: J. B. Peterson, Maps of meaning. The architecture of belief, New York: Routledge.
  • Рудницький 1936: М. Рудницький, Від Мирного до Хвильового, Львів: ВС «Діло».
  • Софокл 1989: Софокл. Трагедії. Київ: Дніпро.
  • Топчян 2013: А. С. Топчян, «Гамлет» Шекспира и «трагедия мести», Мир науки, культуры, образования 4, 59–61.
  • Усатий і Волосянська 2025: А. Усатий і М. Волосянська, Багатовимірність архетипу матері у прозі Марії Матіос, в: 3 Міжнародна науково-практична конференція «Modern Science, Economy and Digital Innovation», Бухарест, 367–371.
  • Хаперська 2011: М. В. Хаперська, Микола Хвильовий в оцінці вітчизняної та зарубіжної літературної критики, Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 963, 194–200.
  • Хвильовий 1995: М. Хвильовий, Новели. Оповідання, Київ: Наукова думка.
  • Шаф 2022: О. Шаф, «Матеревбивство» як симптом мутації національної психіки, Polonistyczno–Ukrainoznawcze Studia Naukowe 4, 187–196.
  • Шевченко 1988: Т. Г. Шевченко, Гайдамаки, Київ: Дніпро.
Post Views: 28